Загальні враження про вагітність
| Такою щасливою я не відчувала себе давно. Ніби у житті все було – дім, коханий чоловік, робота, здоров’я, але так хотілось ще мати дитину! Ейфорію щастя навіть словами передати не можу, коли пройшла тест на вагітність – і побачила омріяних дві полоски! Найважче було тримати новину у собі, адже хотілось кричати усьому світу, що я скоро стану Мамою! А я мовчала, тільки очі сяяли як роса на сонці. Боялась, аби не наврочити, як то кажуть люди. Чоловіку наступного дня влаштувала сюрприз у парку, аби повідомити приголомшиву новину. Він зрадів невимовно – не знав, чи бігти за покупками для дитини, чи обдаровувати мене поцілунками і словами подяки на місці. І тут почався відлік щастя. Кожен день жити і знати, що у животику зароджується нове життя, росте дитинка, вдосконалюються всі її органи. Відчувати відповідальність за чиєсь життя. Тепер я почала обходити тих людей, які палять. Намагалась вживати здорову їжу, багато ходити, розмовляти из дитинкою. З моїх вуст посмішка не спадала, а я мовчала. Знайомі/друзі почали запитувати, чи бува я не вагітна, алдже вже на 3 місяці було видно округлений животик. Я щасливо кивала головою. А душа кричала-голосила «Ура!!!!!!!!!!!» Завела блокнот, куди записувала всі свої відчуття. Стала на прийом до лікаря, яка слідкувала за станом мого здоров’я і нашої з чоловіком майбутньої дитинки. Помаленьку почала придивлятись до дитячих речей. Дім поповнився журналами про діток. Хоча я все так же продовжувала житии своїм звичайним життям – морально втомлююча робота, активна громадська позиція по допомозі онкохворим діткам області, приймала участь в акціях, ходила з подругами на прогулянки/теревені, копала картоплю. Але всі ці речі стали здаватись мені такими приємними! Навіть звичайне буденне прибирання перетворювалось у казку. Ніби життя наповнилось новим змістом, нарешті знайшло своє призначення. З 20 років я була цілом сформована для народження дитини, однак, певно, мій час тоді ще не настав. Тепер чоловік радів нашій спільній новині не менше, аніж я. Бачити, як ледь не щодня змінюються мої форми, рсоте животик…а особливе враження справило на нас перше УЗІ. Найкраще було на моніторі видно нашого малюка з усіх трьох разів. Він навіть махав нам ручкою! Потім я відчула рухи дитинки. Не знаю, як раніше могла житии без них. Тепер для нас з дитинкою є обов’язковим бажання «доброго ранку» та «доброї ночі», перестукування. Майбутній татко теж долучається до наших ігор, часто прошу заспокоїти дитинку в животику, адже маля буває дуже активним, ніби грає у футбол по вечорам. Негативних відчуттів взагалі не було, не враховуючи кілька разову тошноту у першому триместрі вагітності. Коли животик став величенький, дуже допомагав бандаж. Мені здається, що майбутні мами «переграють» роль вагітної. Що їм уночі хочеться зефіру, взимку – полуниці, вдень – смажених акваріумних рибок. Зрозуміло, що смаки міняються, важко стає мити підлогу, іноді примхи якісь з нетрів душі вистрибують, але не більше. Настрій вагітних залежить тільки від них самих. Я дуже чекала на вагітність, тому сприйняла її як дар, а не як тортури. Це так приємно – носити під серцем Вашу майбутню дитинку! Вагітність – це 9 місяців щастя в очікуванні чуда – народження Дитинки! Джерело: http://105.ucoz.ua | |
|
| |
| Переглядів: 2206 | Коментарі: 2 | |
| Всього коментарів: 1 | |
|
| |
